Психолінгвістичні аспекти репрезентації агресії у медіадискурсі воєнного часу

Анотація

Стаття присвячена агресії, спричиненій російсько-українською війною, як яскравому феномену в медіадискурсі. У роботі розкрито психологічний аспект цього явища, причини застосування вербальної агресії, її форми та вплив на реципієнтів. Також досліджено лексичні та стилістичні засоби репрезентації агресії в українському медіадискурсі, а саме: онлайн-публікаціях у періодичних виданнях і дописах у соціальних мережах, таких як «Фейсбук», «Твіттер» та «Інстаграм». Встановлено, що часто вживана в медіа інвективна лексика та креолізовані меми належать до арсеналу специфічних вербальних та невербальних засобів психологічного звільнення від агресії та деструктивного впливу на цільову аудиторію. За результатами опитування 100 респондентів із різних регіонів України, 50 з яких особи чоловічої статі і 50 жіночої, виявлено, що агресія слугує вираженню таких домінуючих негативних емоцій, викликаних російсько-українською війною, як злість та ненависть. Однак, об’єкт агресії опитаних разюче різниться: для 58 % чоловіків це президент Росії, водночас для 52 % жінок – російські війська. Для більшості респондентів найпоширенішими формами прояву агресії є насмішка, лайка та прокльон. Опитування засвідчило, що для вербалізації агресії і жінки, і чоловіки використовують відповідні емоційно забарвлені лексичні одиниці, у тому числі неологізми різної словотвірної приналежності та крилаті вислови, що виникли в період війни. Окрім цього, учасники опитування підтвердили, що креолізовані меми є майже однаково ефективними у відсотковому співвідношенні функційними інструментами протесту проти війни, висміювання окупантів та протидії російській пропаганді.