Вікові особливості розвитку комунікативної компетентності в онтогенезі

Анотація

У статті проаналізовано вікові особливості розвитку комунікативної компетентності в онтогенезі. Комунікативна компетентність − базове поняття для розуміння соціальної комунікації. Сама компетентність у мові є результатом розвитку її застосування, і лише внаслідок активного відображення дійсності й активного спілкування в дитини виникає розуміння мови. Схарактеризовано стратегічну комунікативну компетентність дітей у симетричній та асиметричній мовленнєвих ситуаціях переконання. У спонукальній мовленнєвій ситуації переконання стратегії виступають як стратегії гнучкого типу в асиметричних ситуаціях спілкування, коли ініціатором бесіди виступає дорослий, і як стратегії гнучкого й м’якого типів, коли це діти/підлітки. Стратегія переконання полягає в тому, щоб переконати співрозмовника прийняти певний погляд, переконати адресата в його правоті. Ця стратегія реалізується через універсально-вікові тактики повтору, удаваного визнання мовцем авторитетної для адресата людини, спростування слів адресата. Преферентно-віковими для дорослих є тактики «урівнювання», виправдовування дій третьої особи, тактика умовних речень, заборони дії, підхвату ключового слова.

Література

References

• Ackerman, B. (1978). Children’s Understanding of Presuppositions of «Know» and Other
  Cognitive Verbs. Child Development: 49, 311–318.
• Astington, J., Harris P., Olson D. (1988). Developing Theories of Mind. Cambridge : CUP.
• Binchy, M. (1995). The Glass Lake. New York: Dell Books.
• Carnegie, D. (1981). How to Win Friends and Influence People. Retrieved 14.04.2014 from
  http: //ramonthomas.com/downloads/How_To_Win_Friends_And_Influence_People.pdf
• Dijk, T. van (1989). Jazyk, poznanie, kommunikatsia [Language, Cognition and
  Communication]. Moscow: Progress.
• Flagg, F. (1992). Fried Green Tomatoes at the Whistle Stop Café. London : Vintage.
• Grice, H. (1975). Logic and Conversation. Syntax and Semantics, 3, 41−58.
• Grimm, H. (1975). Analysis of Shortterm Dialogues in 5−7 Year Olds. The Third International
  Child Language Symposium. London.
• Grisham, J. (1993). Client. London: Arrow Edition.
• Halapchuk, O. (2000). Vikova Diferentsiatsiya Stratehiy i Taktyk Diskursu v Suchasniy
  Anhliyskiy Movy [Age Differentiation of Discourse Strategies and Tactics in English]. Ph.D. thesis.
  Kharkiv: Kharkiv National University.
• Helfric, H. (1979). Age Markers in Speech: Social Markers in Speech. Cambridge: CUP.
• Lee, H. (1977). To Kill a Mockingbird. Kyiv: Dnipro Publishers.
• Leontyev, A. (1972). Problemy Razvitiya Psykhiki [Problems of Psyche Development].
  Mosсow: Moscow State University.
• Leontyev, A. (1999). Osnovy Psykholingvistiki [Basics of Psycholinguistics]. Mosсow:
  Smysl.
• Luria, A. (1979). Yazyk i Soznanie [Language and Consciousness]. Mosсow: Prosveschenie.
• McNeil, D. (1996). Developmental Psycholinguistics. Genesis of Language. Cambridge:
  CUP.
• Shatz, M., McClosky, L. (1984). Answering Appropriately: Discourse Development:
  Progress in Cognitive Developmental Research. New York: Springer Verlag.
• Steel, D. (1995) Accident. New York: Dell Books.
• Swain, M. (1984) Large-scale communicative testing: A Case Study. Reading Mass.: Addison
  Wesley.
• Tannen, D. (1982). Oral and Written Strategies in Spoken and Written Narratives. Language,
  58, 1−21.
• Troyanov, I. (1989). Lichnostnye Strategii Obosnovaniya v Diskurse [Personal Argumentation
  of Choosing Strategies in Discourse]. Kalinin: Kalinin State University.