Кореляція прагматики та семантики на прикладі вказівного займенника однини жіночого роду в йорданському варіанті арабської мови

Анотація

Метою цього дослідження є вивчення взаємодії семантики та прагматики на прикладі використання вказівного займенника “haay” (“ця”) в йорданському варіанті
арабської мови. У статті йдеться про те, що аналіз значення та його зв’язку з контекстною чутливістю, які притаманні використанню “haay”, може свідчити про те, що семантичні та прагматичні процеси можна розмежовувати. Автор стверджує, що значення “haay” складається з трьох чітких рівнів: мовного, семантичного та прагматичного. Денотативне та конвенціональне значення “haay” утворюють його лінгвістичне значення. Семантичне значення формується тоді, коли будь-яка змінна в лінгвістичному значенні вибирається у відношенні до “вузького контексту”, а прагматичне значення залежить від відношення семантичного значення до об’єкта у фізичному контексті взаємодії. Результати цього дослідження засвідчують думку про те, що семантика та прагматика можуть бути чітко розмежовані.

Література

References

•  Agha, A. (1996). Schema and superposition in spatial deixis. Anthropological Linguistics,
  38(4), 643–682.
•  Ariel, M. (2002). The demise of a unique concept of literal meaning. Journal of
  Pragmatics, 34(4), 361–402.
• Bach, K. (1994). Conversational impliciture. Mind and Language, 9(2), 124–162.
• Bach, K. (1997). The semantics-pragmatics distinction: What it is and why it matters,
  Linguistiche Berichte, 8, 33–50.
• Bach, K. (2001). You don’t say? Synthese, 128(1), 15–44.
• Bach, K. (2012). Context dependence. In: The Continuum Companion to the Philosophy of
  Language, (pp. 153–184). M. García-Carpintero & M. Kölbel (eds.). New York:
  Continuum International.
• Bartsch, R. (1996). The myth of literal meaning. In: Language Structure and Language
  Use: Proceedings of the International Conference on Lexicology and Lexical Semantics.
  Munster, 1994, (pp. 3–16). E. Weigand and F. Hundsnurscher (eds.). Tubingen: Niemeyer:.
• Berg, J. (2002). Is semantics still possible? Journal of Pragmatics, 34(4), 349–59.
• Braun, D. (2008). Complex demonstratives and their singular contents. Linguistics
  and Philosophy, 31(1), 57–99.
• Cappelen, H. & Lepore, E. (2005). Insensitive Semantics: A Defense of Semantic
  Minimalism and Speech Act Pluralism. Oxford: Blackwell
• Carston, R. (2008). Linguistic communication and the semantics-pragmatics distinction.
  Synthese, 165(3), 321–345.
• Clark, H. (1996). Using Language. Cambridge: Cambridge University Press.
• Dascal, M. (1987). Defending Literal Meaning. Cognitive Science, 11(3), 259–281.
• Doerge, C. F. (2010). The collapse of insensitive semantics. Linguistics and Philosophy,
  33(2), 117–140.
• Gazdar, G. (1979). Pragmatics: Implicature, Presupposition, and Logical Form. New
  York: Academic Press.
• Gibbs, R. W. (1984). Literal meaning and psychological theory. Cognitive Science, 8(3),
  275–304.
• Gibbs, R. W. (1994). The Poetics of Mind. Cambridge: Cambridge University Press.
• Gibbs, R.W. (1999). Speakers’ intuitions and pragmatic theory. Cognition, 69(3), 355–
  359.
• Gibbs, R. W. & Moise, J. F. (1997). Pragmatics in understanding what is said. Cognition,
  62(1), 51–74.
• Giora, R., (1997). Understanding figurative and literal language: the graded salience
  hypothesis. Cognitive Linguistics, 8(3), 183–206.
• Giora, R. (1999). On the priority of salient meanings: studies of literal and figurative
  language. Journal of Pragmatics, 31(7), 919–929.
• Giora, R. (2002). Literal vs. figurative language: different or equal? Journal of
  Pragmatics, 34(4), 487–506.
• Grice, H.P. (1978). Further notes on logic and conversation. In: Syntax and Semantics, 9,
  P. Cole (ed.). (pp.113–127). New York: Academic Press; reprinted in H.P. Grice (1989).
  Studies in the Way of Words. Cambridge, MA: Harvard University Press.
• Hanks, W. (1990). Referential practice: Language and lived space among the Maya.
  Chicago: The University of Chicago Press.
• Huang, Y. (2007). Pragmatics. Oxford: Oxford University Press.
• Jarbou, S. O. (2012). Medial deictic demonstratives in Arabic: Fact or fallacy.
  Pragmatics, 22(1), 103–118.
• Kaplan, D. (1977). Demonstratives. In: Themes from Kaplan, J. Almog, J. Perry, and
  H. Wettstein (eds.). (pp. 481–563). New York: Oxford University Press.
• Katz, J. J. (1977). Propositional structure and Illocutionary Force. New York: Thomas
  Y. Crowell.
• Kempson, R. (1988). Grammar and conversational principles. In: Linguistics,
  F. Newmeyer (ed.). The Cambridge Survey, Vol. II (pp. 139–163). Cambridge:
  Cambridge University Press.
• Lakoff, G. (1987). Women, Fire, and Dangerous Things: What Categories Reveal about
  the Mind. Chicago: University of Chicago Press.
• Lee, C. J. (1990). Some hypotheses concerning the evolution of polysemous words.
  Journal of Psycholinguistic Research, 19, 211–219.
• Lepore, E., & Ludwig, K. (2000). The semantics and pragmatics of complex
  demonstratives. Mind, 109(434), 199–240.
• Levinson, S.C. (1995). Three levels of Meaning. In: Grammar and meaning. Essays in
  Honour of Sir John Lyons, (pp. 90–115). F.R. Palmer (ed.). Cambridge: Cambridge
  University Press.
• Levinson, S. C. (2006). Deixis and pragmatics. In: The Handbook of Pragmatics. (pp.
  97–121), L. Horn and G. Ward (eds.). Malden, MA: Blackwell Publishing.
• MacCormac, E. R. (1985). A Cognitive Theory of Metaphor. Cambridge, MA: MIT Press.
• Manning, P. (2001). On social deixis. Anthropological Linguistics, 43(1), 54–100.
• Nicolle, S. & Clark, B. (1999). Experimental pragmatics and what is said: a response to
  Gibbs and Moise. Cognition, 69(3), 337–354.
• Recanati, F. (1989). The pragmatics of what is said. Mind and Language, 4(4), 295–329.
• Recanati, F. (1993). Direct Reference: From Language to Thought. Blackwell, Oxford.
• Recanati, F. (1995). The alleged priority of literal interpretation’. Cognitive Science, 19,
  207–232.
• Recanati, R. (2002). Unarticulated constituents. Linguistics and Philosophy, 25(3), 299–
  345.
• Recanati, F. (2004). Literal Mmeaning. Cambridge: Cambridge University Press.
• Rumelhart, D., E. (1979). Some problems with the notion of literal meaning. In:
  Metaphor and Thought. (pp. 78-90), A. Ortony (ed.). Cambridge: Cambridge University
  Press.
• Searle, J. R., (1978). Literal meaning. Erkenntnis, 13(1), 207–224.
• Silverstein, M. (1976). Shifters, linguistic categories, and cultural description. In:
  Meaning in Anthropology. (pp. 11–56), K. Basso, & H.A. Selby (eds.). Albuquerque:
  School of American Research, University of New Mexico Press.
• Sperber, D. and Wilson D. (1986). Loose talk. Proceedings of the Aristotelian Society,
  86(1985-6), 153–171.
• Stalnaker, R. (1972). Pragmatics. In: Semantics for Natural Language. (pp. 380–97), D.
  Davidson and G. Harman (eds.). Dordrecht: Reidel.
• Stokke, A. (2010). Intention-sensitive semantics. Synthese 175, 383–404.
• Sweetser, E. (1990). From Etymology to Pragmatics. Cambridge: Cambridge University
  Press.
• Vicente, B. (2002). What pragmatics can tell us about (literal) meaning: A critical note on
  Kent Bach’s theory of impliciture. Journal of Pragmatics, 34(4), 403–421.