Іллокуція англомовного дискурсу виправдання (на прикладі творів сучасної художньої англійської та американської прози)

Анотація

У статті досліджується актоіллокутивний потенціал англійського побутового дискурсу виправдання шляхом зіставлення іллокутивних характеристик частотних у дискурсі виправдання мовленнєвих актів. Спираючись на змодельовані конструкти змісту виправдання, дифенсивну інтенцію мовця визначено передумовою породження дискурсу виправдання.  У результаті вивчення наявних у науковій літературі класифікацій мовленнєвих актів визначено, що домінантна іллокутивна сила дискурсу виправдання включає складові інформування та переконування, що типово представлено констативом та асертивом. Власне мовленнєвий акт виправдання визначено як кредитив з включеною перлокуцією винесення виправдального вердикту, яким регулюється міжсуб’єктна взаємодія.

Література

References

• Вендлер З. Причинные отношения // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. 18:
  Логический анализ естественного языка. – М.: Прогресс, 1986. – С. 264–277.
  Vendler, Z. (1986). Prichinnije otnoshenija [Causal Relations]. In: New in World Linguistics,
  (pp. 264-277), Issue 18: Study in Logic of Natural Language. Moscow: Progress.
• Вендлер З. Факты в языке // Философия, логика, язык. – М.: Прогресс, 1987. – С. 293–318.
  Vendler, Z. (1987). Fakti v jazike [Facts in Language], (pp. 293-318). In: Phylosophy, Logic,
  Language. Moscow: Progress.
• Йоргенсен, Марианне В., Филлипс Луиза Дж. (2008). Дискурс-анализ. Теория и метод.
  Xарьков: Гуманитарный Центр [Humanitarian Centre].
  Jorgensen, M & Phillips, Louise. (2002). [Discourse Analysis as Theory and Method]. –
  London; Thousand Oaks; New Delhi.
• Карабан В. И. Сложные речевые единицы: прагматика английских асиндетических
  полипредикативных образований: [монография] / Карабан В. И. – К.: Вища школа, 1989.
  Karaban, V. I. (1989). Slozhnije rechevije jedinitsi: pragmatika anglijskikh asindeticheskikh
  polipredikativnikh obrazovanii [Complex Speech Acts: Pragmatics of English Asyndetic
  Polypredicative Formations]. Kyiv: Vyshcha Shkola.
• Остин Дж. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. 17: ТРА. – М. :
  Прогресс, 1986. – С. 22–129.
  Austin, J. (1986). Slovo kak deistvije [Word as Action] In: New in World Linguistics, (pp. 22–
  129), Issue 17: Speech Acts Theory. M.: Progress.
• Хилпинен Р. Семантика императивов и деонтическая логика // Новое в зарубежной
  лингвистике. – Вып. 18: Логический анализ естественного языка. – М. : Прогресс, 1986. –
  С. 300–318.
  Hilpinen, R. (1986). Semantica imperativov i deonticheskaja logica [Semantics of Imperatives
  and Deontic Logic]. In: New in World Linguistics, (pp. 300–318), Issue 18: Study in Logic of
  Natural Language. Moscow: Progress.
• Шевченко І. С. Дискурс як мисленнєво-комунікативна діяльність / І. С. Шевченко,
  О. І. Морозова // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен: [кол. монографія] / [за
  заг. ред. І. С. Шевченко]. – Х. : Константа, 2005. – С. 21–28.
  Shevchenko, I. (2005). Dyskurs jak myslenevo-komunikatyvna diyalnist [Discourse as Mental
  and Communicative Activity]. In: Discourse as Cognitive and Communicative Phenomenon,
  (pp. 21–28). I. Shevchenko, (ed.). Kharkiv: Konstanta.
• Austin, J. L. (1962). How to do Things with Words. Oxford: Oxford University Press.
• Auwera, J. van der. (1980). On the Meaning of Basic Speech Acts. Journal of Pragmatics, 4
  (3), 253–303.
• Auwera, J. van der & Alsenoy, L. van. (2016). On the Typology of Negative Concord. Studies
  in Language, 40, 473–512.
• Bach, K. & Harnish, R. M. (1979). Linguistic Communication and Speech Acts. Cambridge,
  Mass.: MIT Press.
• Ballmer, Th. T. & Brennenstuhl, W. (1981). A Study in the Lexical Analysis of English
  Speech Activity Verbs. New York, Berlin: Ruhr-Universität.
• Dijk, T. A. van. (1997). The Study of Discourse. In: Discourse as Structure and Process,
  (pp. 1–35). London: Sage Publications.
• Grice, H. P. (1991). Logic & Conversation. Pragmatics, 305–316.
• Gruber, H. (1998). Disagreeing: Sequential Placement and Internal Structure of Disagreements
  in Conflict Episodes. Text, 4 (18), 467–503.
• Habermas, J. (1981). Theorie des kommunikativen Handelns. In: Handlungsrationalität und
  gesellschaftliche Rationalisierung. Frankfurt am Main: Suhrkamp.
• Leech, G. N. (1983). Principles of Pragmatics. New York, London: Longman.
• Levinson, S. (1983). Pragmatics. London, New York, Melbourne etc: CUP.
• Rees-Miller, J. (2000). Power, severity & context in disagreement. The Journal of Pragmatics,
  8 (32), 1087–1111.
• Searle, J. R. (1979). Expression and Meaning. Cambridge: Cambridge University Press.
• Schifrin, D. (2001). Handbook of Discourse Analysis. Oxford: Blackwell.
• Schlieben Lange, Br. (1975). Linguistische Pragmatik. Stuttgart, Berlin: Kohlhammer.
• Stalnaker, R. (1978). Assertion. In: Syntax & Semantics, (pp. 315–333), Vol. 9: Pragmatics.
  New York, San Francisco, London.
• Tatsuki, D. H. (2000). If my complaints could passion move: an interlanguage study of
  aggression. The Journal of Pragmatics, 7 (32), 1003–1007.
• Tannen, D. (1995). You Just Don’t Understand. N.Y.: University of California.
• Tsui, A. B. M. (1995). English Conversation. Oxford: Oxford University Press.
• Wunderlich, D. (1980). Methodological Remarks on Speech Act Theory. In: Speech Act
  Theory & Pragmatics, (pp. 291–312), Vol. 10. Dordrecht : D. Reidel Publ. Comp.

Джерела іллюстративного матеріалу

Sources

• Amis, M. (1991). Time’s Arrow. London: Penguin Book.
• Christie, A. (1945). Death Comes at the End. London: Fontana.
• Francis, D. (1992). Longshot. New York: Fawcett Crest.
• Gardner, J. (1987). The Sunlight Dialogues. New York: Vintage Books.
• James, P.D. (1977). Death of an Expert Witness. London: Penguin Books.
• O’Hara, J. (1985). Ten North Frederik. New York: Carol and Graph Publ.
• Pronzini, B. (1990). I didn’t Do It. In: New Crimes, 2, (136–140). London: Robinson Publ.
  8. Rendel, R. (1985). All Unkindness of Ravens. London: Hutchinson.