Інвективна лексика в медійному дискурсі початку ХХІ ст.: психолінгвістичний аспект

Анотація

У статті представлено широке тлумачення інвективи як ненормативної (позалітературної) лексики, номінованої в лінгвістиці термінами пейоративна, зневажлива, жаргонна, сленгова, обсценна, лайлива, згрубіла, що містить у семній структурі значення образи, та рідше – кодифікованої (літературної), яка набуває його контекстуально, виражаючи комунікативну інтенцію й прагматичну тактику мовця свідомого нанесення публічної образи конкретному адресатові мовлення. За мету дослідження обрано лексико- семантичні та комунікативно-прагматичні параметри інвективної лексики в сучасному українському медійному дискурсі та соціальних мережах як специфічного вербального засобу психологічного впливу на свідомість реципієнтів. За допомогою методики вільного асоціативного експерименту виявлено свідомо-підсвідому реакцію українських жінок і чоловіків на негативно марковані слова-символи, які викликають почуття образи. Респондентами обрано 100 людей (по 50 осіб обох статей) – носіїв української мови, серед яких викладачі та студенти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки і Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Слова-стимули дібрано з огляду на частотність їхнього використання в сучасних масмедіа (із 300 виявлених залучено 100 номінацій). Відповідно до ступеня викликаного гніву їх оцінювали за 4-бальною шкалою, що послугувало основою для об'єднання номінацій у чотири групи із такими оцінками: 2,65–2,93; 2) 1,67–2,31; 3) 1,03–1,54; 4) 0 балів. Указаний експеримент посприяв чіткішому окресленню структури інвективи – психолінгвістичної категорії, що містить комунікативно-прагматичну інтенцію образи, дав змогу глибше з’ясувати її семантичну та психологічну природу.