Humor as a resource for confronting wartime challenges

Анотація

Мета дослідження – виявити вподобання української аудиторії соціальних мереж щодо стилів гумору для підтримки/підвищення психологічної стійкості в різні періоди воєнного часу. Для збору та аналізу даних було використано дискурс-аналіз, розроблений у рамках соціального конструкціонізму. Ми стверджуємо, що 1) на вподобання щодо стилів гумору безпосередньо впливають не лише контекстуальні чинники та тривалість дії стресора, але й психоемоційний стан аудиторії та її інтенції; 2) агресивний стиль гумору особливо затребуваний у період адаптації до травматичної події, але аудиторія може використовувати різні його форми залежно від їхньої ефективності для досягнення конкретної мети. Так, чорний гумор є продуктивним для емоційного виходу негативної емоції гніву та зменшення емоційного дистресу; зневажливий гумор ефективний для формування колективної ідентичності та підвищення оптимізму; 3) самостверджуючий стиль гумору може слугувати ознакою позитивних зрушень у процесі адаптації до психотравмуючої ситуації, відновлення психологічної стійкості населення; 4) самокритичний стиль гумору актуалізується у воєнний час як форма адаптивного гумору, оскільки сприяє формуванню почуття спільності (приналежності до групи) та ідентифікації через переживання спільної стресової ситуації, а також позитивно корелює з самооцінкою внаслідок демонстрації індивідом своєї здатності зберігати самоконтроль, зберігати спокій та витримку у стресових ситуаціях.