Параромська мова в Скандиндавії
DOI:
https://doi.org/10.29038/eejpl.2021.8.2.hanКлючові слова:
ромська мова, мовний контакт, Скандинавія, ідентичність, криптолектАнотація
Дослідження «мовного контакту» в останні роки вийшло на перший план у соціолінгвістиці, тому й не дивно, що ромській мові, мові діаспори, належить приділяти значну увагу. Відтоді, як вона покинула Індію тисячоліття тому, її носії стикалися та спілкувалися з носіями десятків інших мов, усі з яких залишили в ній свій відбиток. Найбільшою незвичністю вирізняються так звані параромські різновиди, які вимагають питання, чи є вони ромською мовою з великою часткою неромських домішок, чи це неромська мова з більшим чи меншим ступенем домішок ромської? Про це йдеться в цій статті, де висвітлюються проблеми однієї такої парамови, яку місцеві називають скандо-ромською. Інші параромські мови – це англоромська, шотландська ромська, іспанська ромська (Кало), фінська ромська (Кале). Парамови використовують у своєму спілкуванні представники різних мовних та культурних спільнот. Параромські мови не так добре досліджені та описані, і це дослідження висвітлює нові аспекти ромської лінгвістики. Параромські мови поділяються на дві великі групи: похідні від індоєвропейських і від неіндоєвропейських мов. У цьому випадку скандоромська мова заснована на індоєвропейських мовах, а кримсько-ромська (в Україні на основі кримськотатарської) та курбетча (на Кіпрі на основі турецької) — на неіндоєвропейських мовах. Параромські різновиди в Європі збереглися завдяки спілкуванню між старшими поколіннями та дітьми, і тисячі дітей по всій Європі вивчають свою рідну мову – різновид параромської мови шляхом її передавання від батьків. Це вселяє надію, що на ці різновиди не чекає занепад.
Завантажити
Посилання
Acton, T. & Dalphinis, M. (eds.), (1990). Language, Blacks and Gypsies. (pp. 17-31). London: Karia Publications.
Acton, T. & Kenrick D. (eds.), (1984). Romani Rokkeripen To-divvus [Speaking Romani today] London: Romanestan Publications.
Alladina, S. & Edwards, V. (eds.), (1991). Multilingualism in the British Isles. London: Longman.
Andersen, K. G., (1971). Sigøynere [Romanies]. Copenhagen: Munksgaard.
Arnbjørnsdottir, B. & Smith, C. S. (1986). Russenorsk. Unpublished paper. Creole Studies Seminar. The University of Texas at Austin.
Bakker, P. & Mous, M. eds., (1994). Mixed Languages: 15 Case Studies in Language Intertwining. Amsterdam: IFOTT.
Bakker, P. & Matras, Y. eds., (2013). Contact Languages: A Comprehensive Guide. Boston & Berlin: De Gruyter Mouton.
Bergman, G. (1964). Slang och hemlige språk: Rommani. Stockholm: Prisma Books.
Bergstrands, C.-M. (1943). Tattarplagan: Tattarna i svenskt folkliv [“Tattare” in Swedish folk-life]. Uppsala.
Boretzky, N. (1989). Zum Interferenzverhalten des Romani. Zeitschrift für Phonologie, Sprachwissenschaft und Kommunikationsforschung, 42, 357-374. https://doi.org/10.1515/stuf-1989-0310
Boretzky, N. & Igla, B. (1994). Romani mixed dialects. In Bakker & Mous, (pp. 35-68). Brynjolfsson, B.-B. (1987). Villtir, villtir, villtir: Sigauna i Bretland [The free ones: Romanies in Britain], Mannlif, 105-120.
Carling, G., Lindell, L. & Ambrazaitis, G. (2014). Scandoromani: Remnants of a Mixed Language. Amsterdam: Brill.
Dorpb, N. V. (1837). De judske Zigeunere og en Rolvelsk Ordbog [The Jutland Romanies and a Rotwelsh dictionary]. Copenhagen: Gleerup [republished in 1975 by Rosenkilde & Bagger, Copenhagen].
Ehrenborg, H. (1928). Djos Per Andersson’s vocabulary. Journal of the Gypsy Lore Society, 7(2), 7-18.
Etzler, A. (1944). Zigenare och deras avkomlingar i Sverige [Romanies and their descendants in Sweden] Stockholm: Hugo Gebers Vörlag.
Etzler, A. (1959). Svenskt tattarspråk [Swedish “Tattare” language]. Svenska Landsmål och Svenskt Folkliv, 17(3): 130-151.
Faraclas, N. G. & Delgado, S., eds., (2021). Creoles, Revisited. Routledge.
Finck, F. N. (1907). Die Sprache der Armenischen Zigeuner. St. Petersburg: Imperial Academy of Sciences.
Ganander, C. (1780). Undersökning om de så kallade Tattare eller Zigeuner [An examination of the so-called “Tattare” or Romanies]. Stockholm: Kongl. Svenska Vitterhetsakademien.
Gjerdman, I. (1945). Tattarna och deras språk. Svenska Landsmal och Svenskt Folkliv, 3(4), 1-55.
Gjerdman, O. & Ljungberg, E. (1963). The Dialect of the Swedish Coppersmith Gypsy Johan Dimitri Taikon. Uppsala: Lundqvista.
Goodman, M. (1971). The strange case of Mbugu. In Hymes, D. (ed.), Pidginization and creolization of languages, (pp. 243–254). Cambridge: Cambridge University Press.
Grant, A, (1994). Shelta: the secret language of Irish Travellers viewed as a mixed language. In Bakker & Mous, (pp. 123-150).
Grellmann, H. (1783). Die Zigeuner: Ein historischer Versuch uber die Lebensart und Verfassung, Sitten und Schicksale dieses Volkes in Europa, nebst ihrem Ursprunge. Dessau.
Hagatun, K. (2021). The Educartional Situation for Roma Pupils in Norway. Unpublished Doctoral thesis. University of Bergen.
Halliday, M. A. K. (1969). Antilanguages, Language and Social Structure, Chapter 9, 164-182.
Hancock, I. (1971). Is Angloromani a Creole? Journal of the Gypsy Lore Society, 3rd series, 49(1), 41-44.
Hancock, I. (1984a). The social and linguistic development of Angloromani, In Acton, T. A., & Kenrick, D. (Eds.). Romani Rokkeripen To-Divvus: The English Romani dialect and its contemporary social, educational and linguistic standing. (pp. 89-122). London: Romanestan Publications.
Hancock, I. (1984b). Romani and Angloromani, In P. Trudgill, (pp. 367-383). Language in the British Isles. Cambridge: Cambridge University Press.
Hancock, I. (1984c). Shelta and Polari. In P. Trudgill, ed., (pp. 384-403). Language in the British Isles. Cambridge: Cambridge University Press.
Hancock, I. (1986). The cryptolectal speech of the American roads: Traveler Cant and Angloromani. American Speech, 61(3), 206-220.
Hancock, I. (1988). The development of Romani linguistics, In Jazayery & Winter, (Eds.). Languages and Cultures: Studies in Honor of Edgar C. Polomé. Trends in Linguistics. Studies and Monographs, 36. (pp. 183-223). Berlin: Mouton de Gruyter.
Hancock, I. (1990).Creolization and language change, In E. Polomé, Ed. Research Guide on Language Change. (pp. 507-525). Berlin, New York: Mouton de Gruyter.
Hancock, I. (1991). The Romani speech community. In Alladina & Edwards, (Eds.). Multilingualism in the British Isles: Africa, the Middle East and Asia v. 2. (pp. 89-106). London: Longman.
Hancock, I. (1992). The Social and Linguistic Development of Scandoromani, In E. H. Jahr, ed. (pp. 37-52). Language contact: theoretical and empirical studies. Berlin: Mouton de Gruyter.
Hancock, I. (2021). Jamaican Maroon Spirit Language, Krio and Cryptolect, In N. Faraclas & S. Delgado, (Eds.). Creoles, Revisited. Language Contact, Language Change, and Postcolonial Linguistics. (pp. 143-184). New York: Routledge.
Hansen, H. (1917). Chapter entitled “Kjæltringsproget”. Festskrift til Evald Kristensen, 70-94.
Hansen, H. (1952). Jyske Skøyere og Rakkere [Jutlandish tramps and vagabonds]. Copenhagen: Hansens Bogtrykkeri.
Haugen, E. (1949). A note on the Romany ‘language’, Norsk Tidsskrift for Sprogvidenskap, 15, 388-391.
Heymowski, A. (1987). Resende eller ‘Tattare’: en gammal minoritet på väg att försvinna [“Travellers or Tattare’: An ancient, minority on the way to extinction”], In Svanberg, (pp. 13-22).
Hjelmslev, L. (1939). Etudes sur la notion de parenté linguistique: Relations de parenté des langues créoles”, Revue des Etudes Indo-Européennes 2, 271-286.
Hymes, D. (ed.) (1971). Pidginization and Creolization of Languages. Cambridge: Cambridge University Press.
Huttunen, K. (1972). Raportti Suomen Mustalaisista [A report on Finnish Romanies]. Jyväskylä: Gummerus Publishers.
Huttunen, K. (1976). Gypsies in Finland, Past and Present. Helsinki; Privately-circulated monograph.
Iversen, R. (1944). The Secret Languages in Norway: Vol. 1, Romany. Oslo: Dybwad.
Iversen, R. (1945). The Secret Languages in Norway: Vol. 2, Rotwelsch. Oslo: Dybwad.
Iversen, R. (1950). The Secret Languages in Norway: Vol. 3, Månsing. Oslo: Dybwad.
Jahr, E. (ed.) (1992). Language Contact: Theoretical and Empirical Studies. Berlin: Mouton de Gruyter.
Jansen, R. & Heltveit, B. L. (1979). Gadi i rakli kaj bušol Mimi [This is the girl called Mimi]. Oslo: Undervisningen av Fremmedspråklige Elever, Oslo Kommune Skolesjefen.
Jazayery, M. & Winter, W. (eds.). (1988). Languages and Cultures, Papers in Honor of Edgar C. Polomé. Berlin & New York: Mouton de Gruyter.
Jespersen, I. (1922). Language, its Nature, Development and Origin. London: George Allen & Unwin.
Johansson, R. (1977). Svenskt Rommani [Swedish Romani]. Uppsala: Acta Acad. Reg.Gustavi Adolphi LV.
Jørstad, U. (1972). Norway’s Gypsy minority. American Scandinavian Review, 58(2), 129-137.
Kumm, E. (1965). Zigenare och Vanlige Svenskar [Romanies and the general (Swedish) population]. Örebro: Quintus Tryckeri.
Le Page, R. B. & Tabouret-Keller, A. (1985). Acts of Identity. Cambridge: Cambridge University Press.
Miskow, J. (1904). Rejsende [Travellers], Danske Studier, 129-140.
Miskow, J. (1909). Mere om Romanier og Rejsende [More on Romanies and Travellers], Danske Studier, 104-108.
Miskow, J. & Brøndal, V. (1923). Sigøynersprog i Danmark, Danske Studier, 99-145.
Nyrop, K. (1914). Natmaendene og deres sprog [“Nightmen” (i.e. Romanies) and their language], Politiken, January 1st, 4, 6, 8.
Polomé, E. C. (ed.). (1990). Research Guide on Language Change. Berlin & New York: Mouton de Gruyter.
Refsum, H. (1945). Tatermål i Norge [‘Tattare’ language in Norway]. Maal og Minne, 1-2, 83-92.
Reinecke, J. (1937). Marginal languages: A Sociological Survey of the Creole Languages and Trade Jargons. Yale University: Doctoral dissertation, available from University Microfilms, Ann Arbor, order number 68-546.
Ribsskog, Ø. (1941). Sjargong, forbryterspråk og rommani. Maal og Minne, 142-146.
Sampson, J. (1926). The Dialect of the Gypsies of Wales. Oxford: The University Press.
Scherp, L. & Wiming, K. (1980). Min bok om Zigenarna. Stockholm: Skoloverstyrelsen.
Sechidou, I. (2005). Finikas Romani: a Greek Para-Romani variety. Romani Studies, 15(1), 51-79.
Smart, B. C. & Crofton, H. T. (1875). The Dialect of the English Gypsies. London: Asher & Co.
Smith, H. (1873). Tent Life with English Gypsies in Norway. London: King & Co.
Sundt, E. (1852). Beretning om Faille eller Landstrygerfolket i Norge [An account of the Fante or Travellers in Norway]. Christiania.
Svanberg, I. (ed.). (1987). I Samhällats Utkanler om ‘Tattare’ i Sverige [In the fringe society of ‘Tattare’ in Sweden]. Uppsala Multiethnic Papers, 11, Uppsala University.
Syverud, A.-M., Heltveit, B.L. & Gaardner, J. (1979). Me Ğinavav Romanes [I read Romani], Parts I & II. Oslo: Undervisningen av Fremmedspråklige Elever, Oslo Kommune-Skolesjefen.
Takman, J. (1976). The Gypsies in Sweden. Stockholm: Liber Vörlag.
Thesleff, A. (1901). Wörterbuch des Dialekts der Finnländischen Zigeuner. Helsinki: Drukerei der Finnischen Literatur-Gesellschaft.
Triandaphyllidis, M.A. (1923-24). Eine zigeunerisch-griechische Geheimsprache, Zeitschrift für Vergleichende Sprachforschung, 52, 1-42.
Trudgill, P. (ed.). (1984). Languages in the British Isles. Cambridge: The University Press.
Tudela, J.-L. (1985). Trejiní e Caló: Cours de Caló. Montferrand: Chez 1’auteur.
Uhlik, R. (1941-43). Bosnian Romani. Journal of the Gypsy Lore Society, 3rd series, 20, 100-141, 21, 24-55, 22, 110-141.
Valtonen, P. (1972). Suomen Mustalaikielen Etymologinen Sanakirja [Etymological dictionary of Finnish Romani]. Helsinki: Suomolaisen Kirjallisuuden Seura.
Whinnom, K. (1971). Linguistic hybridization and the ‘special case’ of pidgins and Creoles, Hymes, 91-115.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Як цитувати
Creative Commons «Attribution» 4.0