Посттравматичний стресовий розлад і посттравматичне зростання в діалектичній перспективі: практичні імплікації
DOI:
https://doi.org/10.29038/eejpl.2021.8.1.lusКлючові слова:
post-traumatic growth, post-traumatic development, social psycho-immunity, a transient form, eco-centered facilitation, metamodernismАнотація
У статті представлена концептуалізація посттравматичного розвитку (ПТР) з позиції діалектичної єдності процесів посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та посттравматичного зростання (ПТЗ); практичні імплікації для екоцентрованої фасилітації посттравматичного зростання та розвитку. Основні його результати свідчать, що процес особистісного змінювання як розвитку є парадоксальним, незворотним та малопередбачуваним. У діалектичній перспективі атрактор змін – не тільки про характер перехідних форм (таких, як травма, успіх, періоди щастя чи потоку), а й про стабільність їх змін: теза – антитеза – синтез. ПТСР і ПТЗ є фазами загального циклу ПТР. Основною метафорою змінювань як розвитку є робота імунної системи (СПІ), що має амбівалентну природу: з одного боку, вона захищає особистість від впливу шкідливих агентів, а з іншого – проактивно охороняє від застою, відсутності конфронтації та переривчастості. Принципи фасилітації ПТР: а) ситуація психологічної допомоги (ПП) – це свідчення, приклад переходу на соціальний рівень саморегуляції особистості; б) запит на ПП містить наратив із необхідними та достатніми елементами для посттравматичного зростання та розвитку; в) дані елементи об'єктивуються через парадокси, суперечності, невідповідності як джерела розвитку особистості; г) завдання фасилітатора ПТР полягає у сприянні експлікації програм внутрішніх змін через збереження позиції толерантності до невизначеності, чутливість до спонтанного розвитку подій. Важливою передумовою ПП, що сприяє ПТР, є антитезова позиція фасилітатора. Дані принципи узгоджуються з уявленнями про «індустрію невизначеності або ПТР» та позначають формування нових моделей самоорганізації на основі метамодерної моделі.
Завантажити
Посилання
Affleck, G., Tennen, H., Croog, S., & Levine, S. (1987). Causal attribution, perceived benefits, and morbidity after a heart attack: An 8-year study. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 55, 29–35. https://doi.org/10.1037/0022-006X.55.1.29
American Psychiatric Association. (2013). Diagnostic And Statistical Manual of Mental Disorders, 5th Edition. https://doi.org/10.1176/appi.books.9780890425596
Bertalanffy, L. (1972). The History and Status of General Systems Theory. The Academy of Management Journal, 15(4), 407–426. http://www.jstor.org/stable/255139
Brown, L., Belli, G., Asnaani, A., & Foa, E. (2019). A review of the role of negative cognitions about oneself, others, and the world in the treatment of PTSD. Cognitive Therapy and Research, 43(1), 143–173. https://doi.org/10.1007/s10608-018-9938-1
Busch, В., & McNamara, Т. (2020). Language and Trauma: An Introduction. Applied Linguistics, 41(3), 323–333, https://doi.org/10.1093/applin/amaa002
Christopher, M. (2004). A broader view of trauma: A biopsychosocial-evolutionary view of the role of the traumatic stress response in the emergence of pathology and/or growth. Clinical Psychology Review, 24(1), 75–98. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2003.12.003
Cohena, A., & Baib, H. (2019). Eastern wisdom, inner work, and aging: a contribution in second wave positive psychology. Counselling Psychology Quarterly, 32(3 4), 472–487. https://doi.org/10.1080/09515070.2019.1624253
Csikszentmihalyi, M. (2012). FLOW: The Psychology of Optimal Experience. Harper & Row.
Cukanov, B. (2000). Vremja v psihike cheloveka [Time in the human psyche]. Odessa: Astroprint.
Davis, R., & Millon, T. (1994). Personality change: Metatheories and alternatives. In: T. Heatherton & J. L. Weinberger (Eds.), Can personality change? (p. 85–119). American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/10143-005
Ertan, D., Hingray, C., Burlacu, E., Sterlé, A., & El-Hage, W. (2021). Post-traumatic stress disorder following childbirth. BMC Psychiatry, 21, 155. https://doi.org/10.1186/s12888-021-03158-6
Gardner, L. (2016). Metamodernism: A New Philosophical Approach to Counseling. Journal of Humanistic counseling counseling, 55(2), 86–98. https://doi.org/10.1002/johc.12026
Hegel, G. (1812/1969). Science of Logic. London: George Allen and Unwin.
Janoff-Bulman, R. (2004) Posttraumatic Growth: Three Explanatory Models. Psychological Inquiry, 15(1), 30–34. https://www.jstor.org/stable/20447198
Joseph, S. (2011). What Doesn’t Kill Us: The New Psychology of Posttraumatic Growth. Basic Books.
Joseph, S., & Linley, P. (2004). Positive change following trauma and adversity: A review. Journal of Traumatic Stress, 17, 11–21.
Kleim, B., Horn, A., Kraehenmann, R., Mehl, M., & Ehlers, A. (2018). Early Linguistic Markers of Trauma-Specific Processing Predict Post-trauma Adjustment. Frontiers in Psychiatry, 9, 645. https://doi.org/10.3389/fpsyt.2018.00645
Kostyuk, G. (1989). Navchal'no-vyhovnyj proces i psyhichnyj rozvytok osobystosti [Learning Process and Mental Development of a Personality]. L. Prokolijenko, Ed. Kyiv: Radianska Shkola.
Lomas, T., & Ivtzan, I. (2016). Second Wave Positive Psychology: Exploring the Positive–Negative Dialectics of Wellbeing. Journal of Happiness Studies, 17, 1753–1768. https://doi.org/10.1007/s10902-015-9668-y
Long, L., Phillips, C., Glover, N., Richardson, A., D’Souza, J., Cunningham‑Erdogdu, P., & Gallagher, M. (2021). A Meta‑analytic Review of the Relationship Between Posttraumatic Growth, Anxiety, and Depression. Journal of Happiness Studies: An Interdisciplinary Forum on Subjective Well-Being. Advance online publication. https://doi.org/10.1007/s10902-021-00370-9
Luno, J., Louwerse, M., & Beck, J. (2013). Tell us your story: Investigating the linguistic features of trauma narrative. In M. Knauff, M. Pauen, N. Sebanz, & I. Wachsmuth (Eds.), Proceedings of the 35th Annual Conference of the Cognitive Science Society (CogSci). The Cognitive Science Society. (2955-2960).
Lushin, P. (2017). Haos i neopredelennost': ot stradanija – k rostu i razvitiju [Chaos and ambiguity: from suffering to growth]. Kiev. (Serija «Zhivaja kniga»; T. 4).
Lushyn, P. (2020). At the forefront of the buffer: the convergence of traditional and positive psychology Psychological Counseling and Psychotherapy, 14, 28–34. https://doi.org/10.26565/2410-1249-2020-14-0
Lushyn, P., Sukhenko Ya., & Davydova, O. (2020). Particularities of Students’ Educational Trajectories and “Projectories”: A Psychosemantic Dimension. In 2020 IEEE Problems of Automated Electrodrive. Theory and Practice (PAEP). Kremenchuk, Ukraine: IEEE. http://dx.doi.org/10.1109/PAEP49887.2020.9240866
Mansfield, C., McLean, K., & Lilgendahl, J. (2010). Narrating traumas and transgressions: Links between narrative processing, wisdom, and well-being. Narrative Inquiry, 20(2), 246–273. https://doi.org/10.1075/ni.20.2.02man
Mendaglio, S. (Ed.). (2008). Dabrowski's theory of positive disintegration. Great Potential Press, Inc.
Overton, W. (1994). The Arrow of Time and the Cycle of Time: Concepts of Change, Cognition, and Embodiment. Psychological Inquiry, 5(3), 215–237. https://doi.org/10.1207/s15327965pli0503_9
Pereira, L., Sampson, J., & DiCola, K. (2019). Factors Related to Linguistic Content in Video Narrative of Adolescents with Cancer and Healthy Controls. Journal of Psycholinguistic Research, 48, 1185–1201. https://doi.org/10.1007/s10936-019-09652-z
Rowen, J. (1992). The Concept of breakthrough. In Breakthrough and Integration in Psychotherapy. (pp. 81 83). London: Whurr Publishers LTD.
Seligman, M. (2002). Authentic happiness: Using the new positive psychology to realize your potential for lasting fulfillment. New York: Free Press.
Shakespeare-Finch, J., & Lurie-Beck, J. (2014). A meta-analytic clarification of the relationship between posttraumatic growth and symptoms of posttraumatic distress disorder. Journal of Anxiety Disorders, 28(2), 223–229. https://doi.org/10.1016/j.janxdis.2013.10.005
Shapiro, F. (1995.) Eye movement desensitization and reprocessing: basic principles, protocols, and procedures. New York: The Guilford Press.
Stein, Dan J. et al. (2020). Perceived helpfulness of treatment for posttraumatic stress disorder: Findings from the World Mental Health Surveys. Depression and Anxiety, 37(10), 972–974. https://doi.org/10.1002/da.23076
Tedeschi, R., & Moore, B. (2020). Posttraumatic Growth as an Integrative Therapeutic Philosophy. Journal of Psychotherapy Integration. Advance online publication. http://dx.doi.org/10.1037/int0000250
Tedeschi, R., & Calhoun, L. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry, 15, 1–18. http://dx.doi.org/10.1207/s15327965pli1501_0
Tsukanov, B. (1989). Time Factor and the Problem of Cardiovascular Diseases. The Soviet Journal of Psychology, 1, 53–59.
Wieland-Burston, J. (2015). Chaos and Order in the World of the Psyche. London: Routledge.
Wong, P. & McDonald, M. (2002). Tragic optimism and personal meaning in counselling victims of abuse. Pastoral Sciences, 20(2), 231–249.
Wong, P. (2011). Reclaiming Positive Psychology: A Meaning-Centered Approach to Sustainable Growth and Radical Empiricism. Journal of Humanistic Psychology, 51(4) 408–412. https://doi.org/10.1177/00221678114087299
Wong, P., (2019). Second wave positive psychology’s (PP2.0) contribution to counselling psychology. Counselling Psychology Quarterly, 32(3-4), 275–284. https://doi.org/10.1080/09515070.2019.1671320.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Як цитувати
Creative Commons «Attribution» 4.0