Автобіографічний наратив як діагностичний інструментарій під час дослідження травматичної пам'яті

Анотація

У статті відображено результати теоретичного й емпіричного вивчення можливостей використання автобіографічного наративу в цілях діагностики травматичної пам’яті особистості. Проаналізовано погляди зарубіжних і вітчизняних психологів на природу породження наративу, його застосування як потужного психотерапевтичного інструменту. Описано особливості репрезентації пережитого досвіду і вибірковості свідомості стосовно його збереження. Здійснено емпіричне дослідження за допомогою методу автонаративу на тему: «Травматична подія у моєму житті» і Міссісіпської шкали для оцінки посттравматичних стресових реакцій. На основі отриманих даних психолінгвістичного аналізу автонаративу створено трирівневу шкалу нормативів, що характерна саме для текстів травматичного змісту. Описано характеристики психолінгвістичних показників, які можуть слугувати діагностичними орієнтирами під час дослідження травматичного досвіду особистості. Згідно з особливостяминаписання діагностованими автонаративу, здійснено їхній поділ на чотири типи: амбівалентний, нейтральний, негативний, позитивний. Було оцінено рівень посттравматичного стресового розладу досліджуваних і на основі цих даних проаналізовано взаємозв’язок між типом автонаративу й рівнем посттравматичного стресового розладу. Запропоновано й обґрунтовано доцільність використання автобіографічного наративу як діагностичного інструментарію дослідження травматичної пам’яті особистості.

Література

References

• Barclay, C. (1996). Autobiographical remembering: Narrative constraints on objectified
  selves. Remembering our past: Studies in autobiographical memory, 94–125.
• Brewer, W. (1986). What is autobiographical memory? Autobiographical memory, 25–49.
• Brown, R., Kulik, J. (1977). Flashbulb memories. Cognition, 5(1), 73–99.
• Zasiekina, L. (2012). Naratyvnyi dosvid vis-à-vis zdorovju osobystosti [Narrative
  experience vis-a-vis the health of individual]. Psychological Prospects, 19, 101–110.
• Kalmykova, E. (1998). Narrativ v psihoterapii: rasskazy pacyentov o lichnoj istorii
  [Narrative in psychotherapy: stories from patients about personal history]. Psychological Journal,
  19 (5), 97–103.
• Sarbin, T. (1986). Narratology as a root metaphor in psychology. Narrative Psychology:
  The Storied Nature of Human Conduct, 14–68.
• Shulevska, O. (2003). Psychologichni osoblyvosti porodzennja naratyvu jak zasobu
  samorozvytku osobystosti [Psychological features of producing narrative as a means of personality’s
  self-development]. Kyiv.