Психолінгвістичні особливості релігійного дискурсу (теоретичний аспект)

Анотація

У статті розкрито загальну специфіку релігійного дискурсу як об’єкта психолінгвістичного дослідження. Обґрунтовано важливість вивчення відповідної сфери комунікативно-мовленнєвої діяльності в ситуації як духовної кризи нашого суспільства, так і складних методологічних пошуків вітчизняної психології. Уточнено визначення поняття «релігійний дискурс» в аспекті філософських, релігієзнавчих, соціологічних та лінгвістичних досліджень. Виокремлено низку його істотних особливостей: наявність такого учасника, як «Бог» («суперагента»), а також посередників між Богом і людьми (пророків, ангелів, «святих»); опора на культові книги й культові споруди як основу для текстового й хронотопного забезпечення; грунтування на цінностях, які залишаються «законсервованими» впродовж кількох тисячоліть; залучення специфічної лексики та мовних зворотів; суттєва символічність і метафоричність; обрядовість та абсолютизація значення ритуалу. Указано на необхідність розмежування термінів «релігійна мова», «релігійний стиль», «релігійний текст» і «релігійний дискурс», а також різних реально функціонуючих підтипів останнього («християнського» або «ісламістського», «католицького» чи «православного» й ін.) як переважно абстрактного, родового поняття. В якості теоретичних засад дослідження конкретного релігійного дискурсу названо основні концепти психолінгвістики («знак», «мова», «знання», «когнітивні процеси», «мовленнєва діяльність», «комунікація», «розуміння» та ін.); згадуються як загальновідомі семантичні моделі кодування й розуміння інформації, зокрема мовленнєвого характеру, так і більш специфічні, проте вагомі для дослідження розуміння саме релігійного дискурсу напрацювання, прикладом яких виступає когнітивна теорія метафори.

Література

References

• Baimuratova, U. (2010). Elementy Religioznogo Diskursa v Khudozhestvennoi Kartine Mira:
  Leksicheskyi Aspekt: avtoreferat dissertatsii [Elements of Religious Discourse in Artistic Picture of the
  World: Lexical Aspect]. Samara.
• Bakhtin, M. (1979). K Metodologii Gumanitarnykh Nauk [The Methodology of the
  Humanities]. Moscow: Iskusstvo.
• Belyanin, V. (2004). Psikholingvistika [Psycholinguistics]. Moscow: Flinta.
• Bobyreva, Ye. (2008). Religioznyi diskurs: tsennosti i zhanry [Religious discourse: values
  and genres]. Knowledge. Understanding. Ability, 1, 162 – 167.
• Busel, V. (2005). Velykyi Tlumachnyi Slovnyk Suchasnoii Ukraiinskoii Movy [Explanatory
  Dictionary of the Contemporary Ukrainian Language]. Kyiv: Perun.
• Chernyshova, Yu. (2012). Religiinyi tekst, styl, dyskurs: utochnennia poniat [Relіgіous text,
  style, discourse: clarification of the notions]. Studia Linguistica, 6(2), 361–365.
• Druzhynin, V. (2002). Kognitivnaya Psikhologia [Cognitive Psychology]. Moscow: PER SE.
• Garman, M. (1996). Psycholinguistics. Cambridge: Cambridge University Press.
• Gorelov, I. (2001). Osnovy Psikholingvistiki [Fundamentals of Psycholinguistics]. Moscow:
  Labirint.
• Huber, C. (2000). Speaking of God. Washington, DC: Council for Research in Values and
  Philosophy.
• Kovshykov, V. (2007). Psikholingvistika. Teoria Rechevoi Deyatelnosti
  [Psycholinguistics. The Theory of Speech Activity]. Moscow: AST.